Іллінська церква Введенського монастиря (1814)
Іллінська мурована тепла церква Введенського жіночого монастиря зведена одночасно з дзвіницею у 1814 р. на монастирському подвір`ї поруч Введенського собору (1775). Первісно церква була одноповерхова, однобанна, прямокутна у плані, мала грушоподібний купол. На даний час, після відновлення монастиря, в стінах Іллінської церкви розміщено монастирські келії.
Благовіщенський монастир
Благовіщенський чоловічий монастир один з трьох монастирів м. Ніжина. Обитель була створена за ініціативою митрополита Стефана Яворського після освячення новозбудованого у м. Ніжині Благовіщенського собору у 1717 р. Під час монастирської реформи Катерини ІІ отримав статус монастиря другого класу. Неодноразово горів та відбудовувався. До нашого часу збереглись монастирські будівлі Благовіщенського собору, торгових рядів, келій, будинку настоятеля та трапезної. У 1921 р. був закритий радянською владою відроджений на початку ХХІ ст. Належить Українській православній церкві Московського патріархату.
Благовіщенський собор
Благовіщенський собор, Храм Благовіщеня Діви Марії, Богородичний Назарет — головний храм Благовіщенського монастиря. Збудовано коштом митрополита Стефана Яворського за проектом московського будівничого Г. І. Устинова в 1702-1716 рр. у стилі бароко. Собор мурований п’ятибанний, чотиристовпний, дев’ятидільний, хрестоподібний у плані. За велінням фундатора собор було проголошено пам’ятником перемоги над шведами у Полтавській битви. В інтер'єрі храму збереглися фрагменти живопису 18 - 19 ст.
Богадільня (інвалідний дім) Грецького подвір’я
Мурований інвалідний будинок на колишньому Грецькому подвір’ї було споруджено рішенням ніжинської грецької громади у 1821 р. Призначався для утримання хворих, немічних і бідних престарілих греків.
Богоявленська церква
Богоявленська церква побудована на території колишнього Ніжинського замку. Спочатку будівля представляла собою прямокутний план. А в 1826 р. було прибудовано баню, з заходу – дзвіницю, а біля бокових входів – колонні портики ( не збереглися). Церкву оточував мур, у якому на початку 20 ст. були торгові лавки. Храм належить УПЦ Київського Патріархату.
Будинок І.М.Самойловича
Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків.
Будинок аптеки Михайла Лігди - найстарішої приватної аптеки на Лівобережній Україні (1777 рік)
У цьому будинку в 1777 році було відкрито приватну аптеку відставним лікарем Ізюмського гусарського полку ніжинським греком Михайлом Лігдою. Аптека є найстарішим приватним аптечним закладом на Лівобережній Україні. За час свого існування будинок не зазнав суттєвих перебудов. За своїми архітектурними формами і пропорціями він гармонійно вписується у оточуюче історико-архітектурне середовище і являє собою зразок фасадної забудови Старого Міста рубежу 18 – 19 століть. У приміщенні діє музейний куточок, де представлені документи про історію відкриття аптеки, старовинний аптечний посуд, шафа для медикаментів, давні рецепти ліків.
Будинок графа Капуані
Житловий кам`яний двоповерховий будинок належав графу Якову Капуані (? – 1794) - уродженцю італійської П`яченци, військовому коменданту м. Ніжина.
У цьому будинку в травні 1787 р. граф Капуані приймав Франціско де Міранду (1750-1816) – національного героя республіки Венесуела, одного з ініціаторів та керівників боротьби за незалежність іспанських колоній у Південній Америці.
Будинок являє собою зразок будівлі періоду раннього класицизму, особливу привабливість якому надає ризаліт дворового фасаду на рівні другого поверху, що має відкриту галерею на чотирьох круглих стовпах, нажаль нині частково закладену цеглою.
У дворі садиби зберігся старий 200- столітній дуб. Це дерево можна побачити на фотографіях Ніжина кінця 19 ст.
Будинок грецького магістрату
Будинок грецького магістрату споруджено у 1785 р. Будинок мурований, у стилі бароко, двоповерховий, зберігся у первинному вигляді - рідкісний зразок адміністративної будівлі 18ст., що зберігся до наших днів. Ніжинський Грецький магістрат - орган місцевого самоврядування грецької громади Ніжина запроваджено за наказом Катерини ІІ. (1785р.). Магістрат мав власну печатку, розглядав всі справи грецької громади і не підлягав контролю місцевої влади. Ніжинські греки були звільнені від оподаткування й виконання державних повинностей. 20 лютого 1872 р. Ніжинський Грецький магістрат було ліквідовано, греки приписувалися до стану міщан, а всі документи передавалися до міської Управи.
Будинок казначея Благовіщенського монастиря (готель для паломників)
Будинок казначея Благовіщенського монастиря побудований на рубежі 18-19 століть на монастирській території. Мурований, одноповерховий, прямокутний у плані.
Будинок колишнього окружного суду
Будинок в якому у 1874 р. був відкритий окружний суд 3-ї категорії. Суд мав два відділення – кримінальних та цивільних справ. Він являв собою суд першої інстанції для всіх станів. В цьому суді працював видатний історик О.М.Лазаревський, знаний дослідник історії Лівобережної України часів Гетьманщини
Будинок Купецького зібрання
Двоповерховий мурований будинок, з характерним для кін. ХІХ ст. оздобленням. Збудований у 1899 р. для проведення зібрань торгової еліти міста, так званого Купецького клубу.
Будинок Олександрівського грецького училища
Було відкрито 22 січня 1817 р. згідно з наказом імператора Олександра І. Призначалось для навчання дітей з грецьких родин, але до училища приймали представників інших національностей, які бажали «познаний в науках».
Будинок першої у Ніжині електростанції
Будівля електростанції була збудована у 1914-1916 рр. за проектом київського архітектора П.Г. Сластьона. У 1916 р. в Ніжині засвітилися перші електричні лампочки. За призначенням будівля функціонувала до Другої Світової війни, під час якої була частково зруйнована. Пізніше у будівлі розміщувалося ремісниче училище та спортзал. Сьогодні у приміщенні електростанції розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.
Будинок поміщика Парпури
Будинок поміщика Парпури - двоповерховий житловий цегляний будинок-палац зведений на рубежі 19 – 20 ст. у кращих традиціях класицизму. Композиція вирізняється суворою вишуканістю, гармонійністю та симетрією. Стіни викладені із яскравої червоної цегли під розшивку швів надають будівлі урочистості.
Будинок поміщиці Н.І.Пашковської
Житловий двоповерховий будинок з прилеглою територією належав поміщиці Н.І.Пашковській. Будівля є характерним прикладом цивільної архітектури Ніжина доби пізнього класицизму. За час свого існування будинок не зазнав суттєвих перебудов. У цьому будинку під час навчання у Ніжинській класичній гімназії (1880- ті роки) мешкав Різниченко Володимир Васильович (1870-1932) – видатний український вчений у галузі геології та географії, академік АН УРСР (1929), художник-карикатурист, поет і перекладач. У 1912-1919 роках тут містилася 2-га чоловіча гімназія м.Ніжина.
Будинок почесного громадянина А.І. Левченка
Будинок почесного громадянина м. Ніжина А.І. Левченка, побудований на початку ХХ ст. З 1912 р. в ньому розташовувалась Ніжинська жіноча гімназія Ганни Федорівни Крестинської (1856- 1923), яка була заснована на громадські кошти. Будинок двоповерховий, цегляний, прямокутної форми, має багато декорований фасад. Зберігся майже у первинному вигляді.
Будинок родини Спаських
Будинок належав відомій у місті своєю благодійністю родині священика і богослова Спаського Георгія Івановича.
Будинок служб Ніжинської гімназії вищих наук
Будинок служб – двоповерхова мурована будівля XIX ст. За своїми архітектурними формами і пропорціями гармонійно вписується у оточуюче історико-архітектурне середовище, являє собою зразок фасадної забудови вулиці Старого Міста рубежу XIX ст.
Будинок, в якому жив відомий український вчений патофізіолог О.О.Богомолець
Кам’яний будинок, розташований на вул. Воздвиженська 26 (колишня вул. Щорса), в якому протягом 1886–1906 рр. в дитячі роки разом з родиною проживав вчений із світовим ім’ям – Олександр Олександрович Богомолець . Будинок, є цінною пам’яткою архітектури початку поч. ХІХ ст.
Будинок, в якому проживала Марія Євгеніївна Малиш-Федорець, українська актриса театру і кіно.
В цьому будинку в 1918-1919 роках (з перервами) проживала українська актриса театру і кіно Марія Євгеніївна Малиш-Федорець (1885-1944 рр.). Він належав поміщику Петру Григоровичу Борсуку, після смерті якого перейшов у власність його вдові Дарії Петрівні Борсук. У 1918 р. будинок був націоналізований і переданий в оренду попередній власниці, у якої Малиш-Федорець і винаймала кімнату. У 1944 р. актриса емігрувала до Німеччини, пізніше до Австралії (1951 р.), де й померла 5 квітня 1960 р. (м. Мельбурн).
Будинок, де народився Ю.Ф.Лисянський
Кам’яний будинок середини ХVІІІ ст. Використовувася як помешкання священників церкви Іоанна Богослова. У 1773 р. у цьому будинку в родині священника Ф. Лисянського народився видатний мореплавець, дослідник, морський офіцер Юрій Федорович Лисянський, який у 1803-1806 рр. здійснив першу російську навколосвітню подорож на вітрильнику «Нева». Результати подорожі були викладені Ю.Ф. Лисянським у двотомнику «Путешествие вокруг света на корабле «Нева» 1803-1806 гг.».
Введенський монастир
Введенський монастир – жіночий монастир, збудований у ІІ пол. XVII ст. Розквіт обителі припадає на ІІ пол. ХІХ ст., коли при ній функціонували училище для дівчат, іконописна майстерня, лікарня та готель. У кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у монастирі проживало 200 монахинь. У 1920-х рр. був насильно закритий владою більшовиків. Садиба монастиря використовувалась для розміщення Дитячого містечка ім. Воровського, військової частини (арт-депо). У 1998 р. монастир було відроджено. Належить Українській православній церкві Московського Патріархату.
Введенський собор
Введенський собор – центральний храм Введенського жіночого монастиря, збудований у 1778 р. у стилі українського бароко. У роки радянської влади собор було закрито. У 1998 р. Введенський собор було відроджено. Храм належить Українській православній церкві Московського Патріархату.
Готель Введенського монастиря
Готель Введенського жіночого монастиря відкритий у 1863 р. для потреб пересічних ніжинців та гостей міста. Нині в приміщенні готелю Введенського монастиря розташовується головний навчальний корпус Ніжинського училища культури імені Марії Заньковецької.
Грецька Всіхсвятська церква
Всіхсвятська церква будувалась з 1760 – 1805 р. при безпосередній участі Ніжинського грецького братства , засновником та меценатом якого у свій час став Іван Мазепа. Зведена на місці дерев”яної церкви 1692 р і першого мурованого храму Всіх Святих, який був розібраний «за ветхостью» у 1760 –х р .Культова споруда представляє собою архаїчний тип зальної церкви, поширений на Балканах. Має риси класицизму. Належить УПЦ Київського Патріархату.
Грецька Михайлівська церква
Грецька Михайлівська церква побудована на місці дерев”яної, що стояла з 1680 р..Освячена 1731 р.. Невелика, мурована, тридільна, одно банна, з гранчастим центром, бабинцем, півкруглою апсидою і притвором з західного боку. На північному боці вівтарної стіни вміщено мармурові дошки з грецькими текстами.
Грецький магазин
Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків.
Дзвіниця Введенського монастиря
Дзвіниця Введенського монастиря була збудована у 1814 р. У сер. ХХ ст. через закриття радянською владою Введенського монастиря дзвіниця прийшла в занепад. На поч. ХХІ ст. дзвіниця була відбудована разом з усім комплексом обителі.
Жіноча гімназія П.Кушакевич, міський комерційний банк
Загальна жіноча гімназія відкрита у 1878 р. на кошти петербурзького золотопромисловця, уродженця Ніжина А.Ф.Кушакевича в пам'ять про померлу дружину Пелагею Іванівну.
Кав’ярня М.В.Стефант’єва
Будинок був зведений наприкінці XVІІІ ст. Зазнав кількох перебудов: наприкінці ХІХ ст. змінено архітектуру артикуляцію фасадів, в ІІ пол. ХХ ст.змінено планування при пристосуванні для сучасних потреб..За своїми архітектурними формами і пропорціями споруда гармонійно вписується в оточуюче історико-архітектурне середовище,являє собою зразок фасадної забудови вулиці Старого Міста рубежу XVІІІ – ХІХ століть.
Кам’яниця вул.Гребінки, 37
Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків.
Кам’яниця вул.Гребінки, 9
Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків.
Кам’яниця кін. XVIII ст.
Кам’яниця кін.XVIII ст. - одноповерхова будівля
Комплекс залізничного вокзалу
Будівля вокзалу функціонує в Ніжині з ІІ половини ХІХ ст., коли повз місто (за 5 км. Від Ніжина) було відкрито рух поїздів на Курсько-Київській залізниці. Вокзал у 1868 р. перетворився у важливий пункт доставки і вивезення товарів та сільськогосподарських продуктів, що сприяло зростанню економічного розвитку міста і пасажирського сполучення.
Комплекс Ніжинського ліцею (мур.) XIX ст.
Комплекс Ніжинського ліцею збудовано в XIX ст., складався з головного корпусу (ліцею) , каретника, стайні та житлового флігеля. Ліцей князя Безбородька – один з найстаріших вищих навчальних закладів України.
Відкритий у 1820 р. на кошти нащадка української козацької старшини, канцлера О.А. Безбородька та його брата графа І.А.Безбородька як Гімназія вищих наук. Навчальний корпус гімназії споруджено протягом 1805 - 1817 рр. за проектом академіка архітектора Луїжі (Алоїзія) Руска . У стильовому відношенні будівля відобразила риси класицизму кінця XVIII ст.
Комплекс споруд Ніжинського острогу (тюремного замку)
Ніжинський острог побудований по типовому проекту російського зодчого Андріяна Захарова згідно положень реформи початку ХІХ ст. по запровадженню в Російській імперії єдиної системи губернського управління і, як наслідок, розширення мережі закладів державного управління.
Комплекс споруд Поштової станції
До нашого часу в Ніжині зберігся єдиний в Україні комплекс будівель Поштової станції (контори). Комплекс побудовано в 70-ті роки XVIII ст.,складався з двох симетрично зведених одноповерхових мурованих флігелів, двоповерхового будинку та двох стаєнь. У флігелі, що зберігся, розташовано музей "Поштова станція", де представлено історію кінної пошти України від періоду Київської держави до кінця XIX ст. В експозиції представлено колекції речей дорожнього побуту і поштового приладдя: чорнильні прибори XIX-XX ст., дзвіночки, підсвічники, колекції поштових марок.
В окремому залі відтворено інтер’єр робочого місця станційного наглядача та куточок для відпочинку подорожуючих.
Коплекс підвалів втрачених ніжинського міського та грецького магістратів
Рештки підвалів виявлені 2002 року в результаті провалу вантажного автомобіля. Вперше археологічно зафіксовані вході охоронних археологічних досліджень 2005р. В результаті георадарного обстеження в 2016 році зафіксована наявність серії пустот що ймовірно становлять собою рештки підвалів магістратів. В 2017 році розпочате їх повноцінне археологічне обстеження.
Ліцей (мур.) 1805 - 1817 рр
Ліцей князя Безбородька – один з найстаріших вищих навчальних закладів України.
Відкритий у 1820 р. на кошти нащадка української козацької старшини, канцлера О.А. Безбородька та його брата графа І.А.Безбородька як Гімназія вищих наук. Навчальний корпус гімназії споруджено протягом 1805 - 1817 рр. за проектом академіка архітектора Луїжі (Алоїзія) Руска . У стильовому відношенні будівля відобразила риси класицизму кінця XVIII ст..
За статусом гімназія посідала проміжне становище між університетами та губернськими гімназіями. Вона надавала енциклопедичну освіту. Термін навчання в гімназії був дев’ятирічним .
Під час миколаївської реакції в 1827-1830 рр. відбулося слідство за «Справою про вільнодумство », унаслідок чого Гімназію було реорганізовано в Ніжинський фізико-математичний ліцей.
Лавки Благовіщенського монастиря
Лавки Благовіщенського монастиря (1804-1814). Ніжинський Благовіщенський монастир знаходиться у центральній частині міста і має форму чотирикутника з усіх боків оточеного мурованою огорожею. Лицева частина огорожі виходить на пішохідну вулицю Гоголя і вся складається з 21 лавки, які здавалися монастирем у найом ніжинським торговцям. Головний вхід до монастиря, або Святі ворота, містяться поміж лавками проти собору Благовіщеня Пресвятої Богородиці. На схід від Святих воріт понад лавками на другому поверсі міститься тепла церква монастиря святих апостолів Петра і Павла. Лавки і церкву з дзвіницею збудовано переважно на кошти архімандрита Віктора Черняєва.
Миколаївська церква 1873р
Миколаївська церква збудована у 1873 р. за проектом інженера Л.Садовського як тепла церква поруч Покровської церкви. Одноповерхова, мурована, первісно мала невелику декоративну грушоподібну главку. В архітектурному плані є характерним зразком культової споруди у неокласичному стилі.
Миколаївський собор
Одна з найдавніших мурованих споруд періоду раннього бароко на Лівобережній Україні. Хрестоподібна, всефасадна, пятибанна мурована споруда. Побудована на кошти ніжинських козаків. Собор є окрасою та архітектурною домінантою старого міста. Сучасний вигляд має з часів реставрації 1980-1986 рр.
Пантелеймоно–Василівська церква
Збудована в 1788 р. на місці двох храмів – Василівського (дерев’яного) та Пантелеймонівського (мурованого). Однобанна, прямокутна у плані Василівська церква схожа за формою на корабель, або човен. Хрестоподібність плану проявляється лише у внутрішньому просторі. Декор храму здійснений у класичних формах. Ця оригінальна за своїм об’ємно-конструктивним рішенням споруда довгий час була єдиним діючим православним храмом у Ніжині.
Петропавлівська тепла церква Благовіщенського монастиря з дзвіницею
Петропавлівська тепла церква Благовіщенського монастиря з дзвіницею (1804-1814) – мурована двоповерхова будівля, яка своїм фасадом виходила на Соборну площу. Побудована на кошти архімандрита Віктора Черняєва на східному розі монастиря. Церква міститься над торговими лавками, у другому поверсі. До східної вівтарної частини церкви примикає дзвіниця, яка здіймалася над будівлею другим восьмигранним ярусом. На дзвіниці було встановлено годинник з боєм – куранти (другий ярус і куранти не збереглися). З північного боку до церкви прибудували двоповерхові ігуменські покої, а на першому розмістили загальну трапезну (1817).
Повітове училище
Зв'язок з визначними особистостями: Сошенко І.М. – укр..живописець, викладач, Сенчило-Стефановський О.Ф.- художник. Самокиш М.С. – художник , графік, випускник училища
Пожежне депо
Ніжинська пожежна команда заснована ще в 1865 р., розташовувалася (де й розміщується дотепер) біля будівлі Міської Думи. В 1910 р. на місці дерев’яних сараїв було збудовано цегляне двоповерхове пожежне депо (власне, депо розташовувалося на першому поверсі). Міським бюджетом утримувалася спеціальна пожежна добровільна команда. Зараз – воєнізована Пожежна частина МНС України.
Покровська церква
Мурована церква споруджена у формах барокко. За типом – тетраконх. До кубічного центрального об”єму з чотирьох боків прилягають екседри ( на півциркульні у плані приміщення) нижчі від основного об”єму. В середині зберігся живопис кін.18 ст.. В перш. половині 19 ст . з заходу прибудовано двох”ярусну ампірну дзвіницю. Церква належить УПЦ Київського Патріархату.
Садиба поміщиків Макарових
Будівля є характерним прикладом цивільної архітектури Ніжина доби пізнього класицизму. Садиба належала місцевому поміщику Миколі Яковичу Макарову (1828-1892) - чиновнику, журналісту, культурно-просвітньому діячеві. М. Макаров був керівником Московської казенної палати, членом ради міністра фінансів. М.Я.Макаров був у дружніх стосунках з Т.Г.Шевченком, Марком Вовчком, О.І.Герценом. За переказами у головному будинку садиби в 1827 р. читав свої перші твори Микола Гоголь.
Синагога Золотницького
Була збудована у 1910-ті рр. Будинок одноповерховий, дерев’яний обкладений цеглою. В плані прямокутний із дерев’яною верандою біля торцевого фасаду. Планування комбіноване, анфіладне та коридорне. Молитовний зал орієнтований на вулицю і має 4 вікна. Решта кімнат приблизно у два рази менша за площею, кожна з них має по одному чи по два віконні прорізи. Синагога добре збереглася до нашого часу і майже не зазнала перебудов.
Синагога Шнеєрсона
Синагога Шнеєрсона була збудована у 1850 р. Її первинна назва Молитовний дім імені Шнеєрсона, діяла з 1851 р. і до революційних подій ХХ ст. Це двоповерхова цегляна будівля, з характерними для середини ХІХ ст. монументальними оздоблювальними елементами.
Спасо-Преображенська церква
Перша дерев'яна Спасо-Преображенська церква була побудована в 1673р. Фундамент нової кам”яної споруди храму заклали поруч зі старою будівлею в 1748 р. Три велики бані, увінчані напівкруглими склепіннями, розташовані на одній осьовій лінії будівлі, що характерно для традиційної народної дерев”яної архітектури України 17-18 ст..
17 травня 1861 р. відбулася вселюдна панахида на церковному майдані над труною Тараса Шевченка, коли через Ніжин пройшов останній шлях Великого Кобзаря в Україну.
Зараз храм належить УПЦ Київського Патріархату.
Торгові ряди Миколаївського собору
Торгові ряди Миколаївського собору – частина архітектурного комплексу Миколаївського собору, який формувався у ХУІІ – ХІХ ст. Були побудовані (перебудовані) у 1842 р. одночасно з теплою церквою Іоанна Передтечі.
Троїцька церква 1733 р.
Троїцька церква збудована у 1727-1733 рр. в стилі барокко. У 30-х роках 19 ст. до головного входу прибудовано притвор з портиком і двоярусною дзвіницею, що надало споруді рис класицизму. Всередині збереглися олійні розписи 19 ст. Троїцька церква разом з Всіхсвятською і Михайлівською грецькими церквами створює єдиний історико-архітектурний комплекс.
Флігель садиби Пелепонова
Грецька вулиця (сучасна назва вул. Гребінки Є.) – одна з найстаріших вулиць міста та головна вулиця ніжинського грецького кварталу. З ХУІІІ ст. була забудована садибами та громадськими будівлями ніжинських греків.
Церква Іоанна Богослова
Церква Іоанна Богослова збудована у 1752 р. коштом ніжинських купців. Значний внесок зробив ніжинський грек Іван Тернавіот. У стильовому відношенні будівля церкви належить до перехідного етапу від пізнього бароко до класицизму. Рідкісною рисою церкви Іоанна Богослова є її двоповерховість.
Церква Іоанна Милостивого
Побудована у 1780 р. на міському Іоанно-Богословському (Іоанно-Милостивому) кладовищі на південно-західній околиці міста, яка мала історичну назву Обжарівщина. Кладовище виникло у 1732 р.
Церква Іоанна Предтечі 1842р
Церква Іоанна Предтечі збудована у 1842 р., як тепла, опалювальна у зимовий час, церква при Миколаївському соборі. Первісно мала класицистичний стиль. 10 мурованих одноповерхових лавок собору утворювали торгові ряди - довгий корпус, оточений відкритою галереєю. Лавки відгороджували соборний комплекс від площі зі сходу по одній лінії з апсидою церкви Іоанна Предтечі, впритул прилягаючи до неї. У 20-тих рр. ХХ ст. церкву спотворено та перебудовано на міський Будинок культури. Відкриту галерею торгових рядів закладено цеглою.
Церква Вознесіння Господнього
Кам”яна церква Вознесіння Господнього (Вознесенська) будувалась з 1782-1805 р. Храм мав один престол в ім”я Вознесіння Господнього. Зведений завдяки коштам поміщика Тарасевича та прихожан. В 1853- 1855 р. будівлю дещо перебудували й розширили. Церква належить УПЦ Московського Патріархату.
Церква святих Костянтина та Олени
Церква святих Костянтина та Олени зведена на Грецькому кладовищі за ініціативою грецької громади в Ніжині. Під алтарними стінами церкви похований Анастасій Зосима – дворянин, кавалер Грецького Командорського Ордена Спасителя, меценат, жертвував -ший значні кошти на відкриття православних храмів, училищ, бібліотек, лікарень та його не менш відомий брат Микола Зосима. Кладовищенська церква перероблена на ритуальний зал. Належить УПЦ Київського Патріархату.
