У цьому будинку в 1777 році було відкрито приватну аптеку відставним лікарем Ізюмського гусарського полку ніжинським греком Михайлом Лігдою. Аптека є найстарішим приватним аптечним закладом на Лівобережній Україні. За час свого існування будинок не зазнав суттєвих перебудов. За своїми архітектурними формами і пропорціями він гармонійно вписується у оточуюче історико-архітектурне середовище і являє собою зразок фасадної забудови Старого Міста рубежу 18 – 19 століть. У приміщенні діє музейний куточок, де представлені документи про історію відкриття аптеки, старовинний аптечний посуд, шафа для медикаментів, давні рецепти ліків.
Будинок в якому у 1874 р. був відкритий окружний суд 3-ї категорії. Суд мав два відділення – кримінальних та цивільних справ. Він являв собою суд першої інстанції для всіх станів. В цьому суді працював видатний історик О.М.Лазаревський, знаний дослідник історії Лівобережної України часів Гетьманщини
Кам’яний будинок, розташований на вул. Воздвиженська 26 (колишня вул. Щорса), в якому протягом 1886–1906 рр. в дитячі роки разом з родиною проживав вчений із світовим ім’ям – Олександр Олександрович Богомолець . Будинок, є цінною пам’яткою архітектури початку поч. ХІХ ст.
У вересні 1905 року в цьому будинку поселилася родина видатного латинського художника Юлія Яновича Феддерса (1838-1909 рр.). Син художника Георгій навчався в Ніжинському історико-філологічному інституті. 1909 року Юлій Феддерс помер. Могила художника знаходиться на Троїцькому кладовищі.
Цей будинок у 1902 році придбала перша Народна артистка України Марія Заньковецька (Адасовська; 1854-1934 рр.). В ньому вона проживала (з перервами) з 1902 по 1926 рік. За цей час в цьому будинку (Сучковий провулок,11) побували М.Грушевський, М.Кропивницький, П.Саксаганський, М.Садовський, І.Мар’яненко.
В цьому будинку в 1918-1919 роках (з перервами) проживала українська актриса театру і кіно Марія Євгеніївна Малиш-Федорець (1885-1944 рр.). Він належав поміщику Петру Григоровичу Борсуку, після смерті якого перейшов у власність його вдові Дарії Петрівні Борсук. У 1918 р. будинок був націоналізований і переданий в оренду попередній власниці, у якої Малиш-Федорець і винаймала кімнату. У 1944 р. актриса емігрувала до Німеччини, пізніше до Австралії (1951 р.), де й померла 5 квітня 1960 р. (м. Мельбурн).
В цьому будинку 07 жовтня 1911 року народився та прожив до 1916 року кіноактор і співак, Народний артист РРФСР Нейман Марк Наумович (Марк Бернес) (1911-1969 рр.). В той час, коли тут мешкав Бернес, вулиця, на якій знаходиться будинок, мала назву Мільйонна.
Кам’яний будинок середини ХVІІІ ст. Використовувася як помешкання священників церкви Іоанна Богослова. У 1773 р. у цьому будинку в родині священника Ф. Лисянського народився видатний мореплавець, дослідник, морський офіцер Юрій Федорович Лисянський, який у 1803-1806 рр. здійснив першу російську навколосвітню подорож на вітрильнику «Нева». Результати подорожі були викладені Ю.Ф. Лисянським у двотомнику «Путешествие вокруг света на корабле «Нева» 1803-1806 гг.».
Будинок священика Успенської церкви Федора Бордоноса. У цьому будинку в 1852-55, та 1863-67 роках проживав видатний український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч Леонід Глібов (1827-93)
Ветхоріздвяний Георгіївський монастир збудований у І пол. XVII ст. у західній околиці Ніжина. Головним храмом обителі була церква Різдва Пресвятої Богородиці з приділом св. Георгія. У 1716 р. митрополит Стефан Яворський приєднує Ветхоріздвяний Георгіївський монастир до володінь Благовіщенського монастиря. За радянської влади Ветхоріздвяний Георгіївський монастир було перетворено на притулок для безпритульних, а згодом віддано на потреби місцевого колгоспу. До нашого часу будівлі монастиря не збереглися.
Грецька Михайлівська церква побудована на місці дерев”яної, що стояла з 1680 р..Освячена 1731 р.. Невелика, мурована, тридільна, одно банна, з гранчастим центром, бабинцем, півкруглою апсидою і притвором з західного боку. На північному боці вівтарної стіни вміщено мармурові дошки з грецькими текстами.
Ліцей князя Безбородька – один з найстаріших вищих навчальних закладів України.
Відкритий у 1820 р. на кошти нащадка української козацької старшини, канцлера О.А. Безбородька та його брата графа І.А.Безбородька як Гімназія вищих наук. Навчальний корпус гімназії споруджено протягом 1805 - 1817 рр. за проектом академіка архітектора Луїжі (Алоїзія) Руска . У стильовому відношенні будівля відобразила риси класицизму кінця XVIII ст..
За статусом гімназія посідала проміжне становище між університетами та губернськими гімназіями. Вона надавала енциклопедичну освіту. Термін навчання в гімназії був дев’ятирічним .
Під час миколаївської реакції в 1827-1830 рр. відбулося слідство за «Справою про вільнодумство », унаслідок чого Гімназію було реорганізовано в Ніжинський фізико-математичний ліцей.
На цьому місці у вересні 1943 року були розстріляні 26 членів підпільної молодіжної організації, яка в 1942-1943 роках діяла в окупованому німецькими військами Ніжині під керівництвом Я.П. Батюка. Підпільники розповсюджували листівки, організовували диверсії, збирали і передавали оперативну інформацію у штаб партизанського зєднання «За Батьківщину». У серпні 1943 р. організація була викрита. Керівника та більшість членів підпілля заарештовано та розстріляно за тиждень до визволення міста.
Поховання ніжинських меценатів, грецьких купців братів Анастасія та Миколи Зосимів. Власні кошти витрачали на благодійність, побудову, ремонт та утримання в належному стані культових спору – храму Костянтина та Олени, Георгіївського храму, побудову інвалідного будинку, видавничу справу, освіту.
Хайтович Ізраїль Лейбович (1909-1943), уродженець М. Чернігова. Очолив 215 танковий полк (10 квітня 1943 р.) у складі 43-ї механізованої бригади 7-го мехкорпусу, який брав участь у визволенні м. Ніжина.
Моховой Сергій Петрович (1915-1943), уродженець Воронізької області. В роки Другої світової війни – старший лейтенант, командир 2-ї кулеметної роти, 931-го стрілецького полку, який входив до складу 240-ї стрілкової дивізії.
Зв'язок з визначними особистостями: Сошенко І.М. – укр..живописець, викладач, Сенчило-Стефановський О.Ф.- художник. Самокиш М.С. – художник , графік, випускник училища
Мурована церква споруджена у формах барокко. За типом – тетраконх. До кубічного центрального об”єму з чотирьох боків прилягають екседри ( на півциркульні у плані приміщення) нижчі від основного об”єму. В середині зберігся живопис кін.18 ст.. В перш. половині 19 ст . з заходу прибудовано двох”ярусну ампірну дзвіницю. Церква належить УПЦ Київського Патріархату.
Оель – будівля, зведена на місці поховання Ніжинського Цадика, праведника Раббі Довбера Шнеєрсона – видатного релігійного діяча і мислителя, Любавичского Ребе ( місто Любавичи – центр релігійного руху хасидів 19 ст.), Голови другого покоління Ха Ба Да ( Ха Ба Д - система єврейської релігійної філософії.)
Будівля є характерним прикладом цивільної архітектури Ніжина доби пізнього класицизму. Садиба належала місцевому поміщику Миколі Яковичу Макарову (1828-1892) - чиновнику, журналісту, культурно-просвітньому діячеві. М. Макаров був керівником Московської казенної палати, членом ради міністра фінансів. М.Я.Макаров був у дружніх стосунках з Т.Г.Шевченком, Марком Вовчком, О.І.Герценом. За переказами у головному будинку садиби в 1827 р. читав свої перші твори Микола Гоголь.
Перша дерев'яна Спасо-Преображенська церква була побудована в 1673р. Фундамент нової кам”яної споруди храму заклали поруч зі старою будівлею в 1748 р. Три велики бані, увінчані напівкруглими склепіннями, розташовані на одній осьовій лінії будівлі, що характерно для традиційної народної дерев”яної архітектури України 17-18 ст..
17 травня 1861 р. відбулася вселюдна панахида на церковному майдані над труною Тараса Шевченка, коли через Ніжин пройшов останній шлях Великого Кобзаря в Україну.
Зараз храм належить УПЦ Київського Патріархату.