ІСТОРІЯ
Місто Ніжин розташоване у південній частині Чернігівської області. Місто є сучасним адміністративно-політичним, соціально-економічним, історико-культурним та інтелектуальний центром Чернігівської області.
Ніжин – одне із стародавніх міст України, визначний центр українського козацтва. Нині районний центр Чернігівської області, місто обласного підпорядкування. Розташований на обох берегах річки Остер (притока ріки Десни), яка тече містом проритим у 1812 році каналом.
На території міста знаходяться: городище ХІІ – ХІІІ століть, поселення епохи бронзи (ІІ тис. до н. е.), ранньослов’янські (ІІІ – V ст.), часів Київської Русі (ХІ – ХІІІ ст.), курган (ІІ – І тис. до н. е.). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1147 роком як Уненеж (інші ймовірні назви давньоруського періоду – Нежатин, Нежатина Нива). У ХІІ столітті був фортецею Чернігівського князівства на його південно-східних рубежах. У 1239 році місто зруйнували орди Батия. З середини XIV століття входив до складу Великого князівства Литовського. З 1514 року відомий як Ніжин.
За Деулінським перемир’ям 1618 року відійшов до Речі Посполитої. У 1625 році за короля Сигізмунда ІІІ на місці старого городища звели нове місто й укріплення, в цьому ж році місто отримало магдебурзьке право. До 1648 року майже вся Ніжинщина належала до володінь великого короного гетьмана Миколая Потоцького. В результаті подій війни 1648-54 років кардинально змінюється політична ситуація. З червня 1648 року місто стає центром козацького полку – найбільшого на Лівобережній Україні. 1658 року з дозволу гетьмана І.Виговського у Ніжині знову з’являються польські війська, які після воєнних дій незабаром залишають місто. В 1663 році в Ніжині відбувається так звана Чорна рада, на якій було обрано гетьманом Лівобережної України І.Брюховецького.
За Андрусівським перемир’ям 1667 року Ніжин відійшов до Росії. У жовтні 1708 року Ніжинський полк захищав місто від шведів. З 1742 року через місто проходив поштовий тракт Глухів-Київ; в 1770-х роках споруджено ніжинську поштову контору. Протягом другої половини XVІІ – XVІІІ століть Ніжин стає одним з провідних центрів внутрішньої і зовнішньої торгівлі України. Виникають ковальський, ткацький, гончарний, шевський, золотарський та інші цехи. В місті діяли 8 цегельних заводів, 29 кузень, 15 вітряків, 7 водяних млинів, 2 пивоварні, 2 солодовні, 3 осередки по виробництву селітри, 2 ткацькі мануфактури. У 8 ремісничих цехах налічувалося 657 майстрів. У місті тричі на рік відбувалися ярмарки – Троїцький, Покровський і Всеїдний, на які приїздили купці з Росії, Західної Європи, країн Сходу.
Значну роль у торговому житті Ніжина відіграла грецька громада, яка оселилася в місті з середині XVІІ століття. Вона отримала від гетьмана Б.Хмельницького та наступних гетьманів ряд привілеїв, зокрема на самоврядування, звільнення від податків, мита. В 1675 році виникло Ніжинське грецьке братство, згодом діяв грецький магістрат, у 1696 році відкрито грецьку школу (з 1814 року – Олександрівське грецьке училище). На ніжинських землях грецькі колоністи вирощували особливий сорт огірків. З поміж інших освітніх закладів у 1762 р. відкрився приватний пансіон, 1782 – двокласне народне училище (з 1812 р. – повітове училище). У 1786 році діяло 7 парафіяльних шкіл, незабаром відкрилася жіноча гімназія. У 1740 відкрито першу на Лівобережжі міську аптеку.
Протягом XVІІ-XVІІІ століть в Ніжині здійснювалося широке будівництво культових і громадських споруд (в 1668 році зведено Миколаївський, 1702 – Благовіщенський, 1778 – Введенський собори); у 1721 р. Богоявленську (Замкову), 1731 – Михайлівську, 1733 – Троїцьку, 1752 – Йоанна Богослова, 1775 – Хрестовоздвиженську, в 1780-ті роки – Всіхсвятську церкви. Діяли Введенський (1660), Благовіщенський (1702), Ветхо-Різдвяний Георгіївський (XVІІ-ХІХ ст.) монастирі. У кінці XVІІІ ст. у зв’язку із завоюванням Росією Криму і Причорномор’я Ніжин втрачає значення торгівельного і військово-адміністративного центру та з 1782 р. стає повітовим містом Чернігівського намісництва.
З Ніжином пов’язані імена низки визначних діячів вітчизняної культури XVІІ-ХІХ ст., зокрема українського і російського письменника, філософа, церковно-політичного діяча Стефана Яворського, генерального підскарбія, ймовірного автора Літопису Самовидця – Р.Ракушки-Романовського, українського письменника, педагога, церковного діяча І.Максимовича, українського церковного і громадського діяча, письменника Г.Кониського, мореплавця Ю.Лисянського, українського і російського історика М.Бантиш-Каменського, а також М.Гоголя. Ніжин відвідували Т.Шевченко, Л.Глібов, Марко Вовчок, співак і композитор С.Гулак-Артемовський, письменники О.Афанасьєв-Чужбинський, М.Гербель, російські діячі культури О.Пушкін, О.Грибоєдов, М.Глінка, польський поет А.Міцкевич. У 1820 році, коли в Ніжині відкрилася Гімназія вищих наук, яка за статусом прирівнювалася до університету, місто було єдиним центром повіту Російської Імперії, що мало вищий навчальний заклад (1832 р. реорганізовано в фізико-математичний ліцей; 1840 – в юридичний ліцей, 1875 – історико-філологічний інститут).
В 1846 році налічувалося 9300 жителів, в 1866 – близько 18000, в 1897 – 34213 мешканців. Діяло 22 церкви, 2 монастирі, костел та синагога. Серед 27 невеликих підприємств виділявся мідноливарний завод братів Чернових. В 1868 році збудовано залізничний вокзал. Зростає кількість навчальних закладів: технічне вище початкове (1907), культосвітнє (1908), комерційне (1910) училища; діяло кілька чоловічих і жіночих гімназій. У 1893 відкрито народний дім, у 1905 – народну бібліотеку, 1906 – літній театр, 1907 кінотеатр Б.Вержиківського.
Після громадянської війни почалася відбудова міського господарства. В 1921 році почали діяльність олійницький завод, механічний млин, завод землеобробних машин, махорочна фабрика, пивзавод, промислові артілі, в 1927 році – нова електростанція, а в наступному році стали до ладу водогін та радіовузол. Розпочав діяльність Інститут народної освіти (науково-педагогічний інститут), технікуми механізації, транспортний та медичний.
З 1923 року місто стає центром Ніжинського округу. Напередодні ІІ Світової війни в Ніжині діяло 7 заводів, 17 промартілей; у приміській зоні – 6 колгоспів, МТС. Після визволення міста розпочалися відбудовчі процеси. В післявоєнний час у Ніжині діють заводи: «Ніжинсільмаш», «Прогрес», побутової хімії, механічний, жирокомбінат та інші. Формуються нові житлові масиви, переважно на північній та південній околицях міста.