Скульптор Олександр Скобликов зобразив її сидячою на невисокій кушетці. Права її рука лежить на боковій спинці кушетки, а ліва, в якій знаходиться хустка, закинута назад. Хустка через всю спину звисає додолу, довга сукня з високим комірцем торкається підлоги. З – під неї трохи виднол права нога у чобітку. Голова трохи закинута у лівий бік і назад. На голові курчаве волосся, яке трохи звисає на лоб і вуха, ззаді – тугий вузол. На правій стінці кушетки надпис: «Ол-др Скобликов». Стоїть бронзовий пам’ятник на гранітному постаменті, облицьованому плитами. На передній його стінці виведений каліграфічними буквами підпис: «Марія Заньковецька». Розміри пам’ятника: висота скульптури – 2м, постамент – 1,10×1,30, стилобат – 2,90 ×3,30.

Марія Костянтинівна Заньковецька (Адасовська) народилася 4 серпня (23 липня за ст. ст.) 1854 року у с. Заньки Ніжинського району.

Навчалась у Ніжинському приватному французькому пансіоні мадам Шер. У 1876 році вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв’язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902-1924 рр. та з перервами, повертаючись після гастролей, – до 1932 р. Керувала ніжинськими аматорськими театральними гуртками (1906, 1913-1915).

Перша Народна артистка УРСР (1923). На урочистості вручення звання до Києва прибула делегація з Ніжина у складі Ф.Д. Проценка, Т.А. Агре та двох дівчат з села Заньки. Побачивши земляків, Марія Костянтинівна схвилювалася до сліз. Ніжинці вручили їй подарунки та привітання, в якому говорилося: «…корифеї критики і літератури схилили голови перед Вашим генієм і визнали в пресі, що Ваш талант сяє яскравіше, ніж талант всесвітньої Сари Бернар…». Померла у 1934 році.

До нашого часу зберігся будинок актриси. Іменем М.К. Заньковецької в Ніжині названо училище культури і мистецтв, вулицю, площу.