У середині XVIII ст. згадується в Ніжині «ратушна велика хата». Старий міський магістрат, згідно зі «Справою про всі в Малій Росії казенні будинки» (1781 р.). Дана будівля дійсно нагадувала звичайну одноповерхову хату, що складалася із сіней, канцелярії, «присудственної кімнати», льодниці та сараю, які були розташовані на одній лінії та під одним дахом. У 1754 р. дерев’яна будівля, черговий раз постраждала від пожежі, тому було вирішено звести новий цегляний будинок. За проектом Андрія Квасова, був побудований новий Ніжинський магістрат, який був своєрідним типом міської Ратуші кінця XVIII – початку XIX ст.: цегляної, двоповерхової, з восьмикутним дерев'яним «бельведером» (баштою з годинником). Будинок магістрату за структурою, був вирішений у стильових формах класицизму, складався з центрального двоповерхового корпусу і прилеглих до нього обабіч одноповерхових торгових рядів. Таке поєднання функцій адміністративної будівлі і торгових лавок було характерним для доби класицизму. Центральний корпус мав мезонін, увінчаний сферичною банею на восьмигранному підбаннику, на одній з граней якого був міський годинник. Мезонін мав балкон і велике «палладіанське» вікно в ніші. Головний вхід до будинку по осі першого поверху був вирішений у вигляді тріумфальної арки, а фасади торгових рядів - мотивом римської ордерної аркади з ризалітами на кінцях, акцентованими трикутними фронтонами. Всі приміщення мали муровані склепіння.

У червні 1830 р. губернський архітектор Медведов, ніжинський поліцмейстер та члени Ніжинської Міської Думи оглянули будівлю, в результаті ними було вірішено, що її слід розібрати «до горизонта земли», оскільки вона «непременно разрушится в скором времени» та зруйнує торговельні ряди. Незабаром Губернське правління віддало наказ: «Оставшиеся развалины магистратского корпуса приказать кому следует в скором времени разобрать и тем сохранить деревянный лес, кирпич и железо из кровли, ибо починка оного корпуса неудобна». Остаточно демонтаж центральної частини магістратського корпусу було завершено у 1849 р. це було позв'язано із проведенням заходів по благоустрою міста, а рештки металоконструкцій від зламаного будинку були продані з торгу. Між тим, бокові торговельні ряди лишалися стояти вздовж Гоголівської вулиці. У 1930-х роках у них, за спогадами старожилів, розміщувались склади споживчої спілки. Під час відступу частин Червоної армії у 1941 р. ці склади не встигли евакуювати і спалили разом з майном. Рештки стін колишнього магістрату височіли аж до 1957–1958 рр.