2. Введенський монастир – жіночий монастир, збудований у ІІ пол. XVII ст. Розквіт обителі припадає на ІІ пол. ХІХ ст., коли при ній функціонували училище для дівчат, іконописна майстерня, лікарня та готель. У кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у монастирі проживало 200 монахинь. У 1920-х рр. був насильно закритий владою більшовиків. Садиба монастиря використовувалась для розміщення Дитячого містечка ім. Воровського, військової частини (арт-депо). У 1998 р. монастир було відроджено. Належить Українській православній церкві Московського Патріархату.
Введенський монастир – жіночий монастир, збудований у ІІ пол. XVII ст. у тодішній південно-західній околиці Ніжина Овдіївці. Значні кошти на будівництво монастиря було виділено вдовою стародубського полковника Ганною Бреславською. Головними дерев’яними храмами монастиря були церкви Введення Пресвятої Богородиці та св. Іллі, що згоріли у 1756 р. під час великої пожежі у м. Ніжині. Зусиллями ніжинців у 1778 р. було відбудовано кам’яний Введенський собор, у 1814 р. – кам’яні церкву св. Іллі, дзвіницю і трапезну. У 1863 році при обителі відкрили школу іконопису.
Через п'ять років після заснування школи монастир почав приймати замовлення для сусідніх церков. Монастир володів млином на р. Остер та пекарнею. Значний прибуток Введенському монастирю приносив двоповерховий готель. У кін. ХІХ – поч. ХХ ст. у монастирі проживало 200 монахинь. Після більшовицького перевороту 1917 р. Введенський монастир був закритий. Упродовж 1923-1925 рр. на території монастиря функціонувало Дитяче містечко ім. Воровського, в якому проживало близько 600 дітей. У 1936 р. Введенський монастир був перетворений на госпіталь для поранених. З початком Другої Світової війни у 1941 р. монастир було частково відроджено й відновлено церковні служби. З поверненням радянської влади обитель була повторно закрита. До 1998 р. територія монастиря являла собою смітник і руїни. З 1998 р. монастир повернуто місцевій релігійній громаді.
