Парк ім. Тараса Шевченко

Категорії: Парки;
показати на карті

Закладений у 1894р. як Миколаївський депутатами Міської Думи.

Парк ім. Т.Г. Шевченка розташований на території давнього ярмаркового майдану ХVІІІ – середини ХІХ ст. на південній околиці Ніжина ранньомодерного часу – поза міськими оборонними украпленнями вздовж початку Київської дороги (згодом, після розширення території міста на південь – вул. Київської, сучасної вул. Тараса Шевченка). Після зменшення ролі ярмаркової торгівля в Ніжині в другій половині ХІХ ст., зокрема, після епідемії холери в середині 1850-х років, унаслідок чого традиційний Покровський ярмарок офіційно було перенесено до Ромен, потреба у значних ярмаркових площах відпала.

У 1894 р. Ніжинська міська дума ухвалила рішення про створення та території Першого ярмаркового майдану (саме так цю територію позначено на планах Ніжина того часу) міського парку, призначеного для відпочинку місцевих мешканців. Це рішення визріло в руслі загальноімперської традиції вшанування щойно коронованого нового російського імператора Миколи ІІ – центральна імперська влада наполегливо рекомендувала на місцях в честь цієї події називати нові чи перейменовувати існуючі вулиці, мости тощо, засновувати й найменовувати сквери та парки. Тож, у Ніжині було новий парк, який отримав назву «Миколаївський». Згідно з рішенням Ніжинської міської думи її розпорядчий орган – Ніжинська міська управа виділила певні кошти на облаштування щойно створеного парку: на закупівлю саджанців дерев, облаштування доріжок і місць для різних заходів просто неба, зведення огорожі по периметру, оплату охорони. Крім того, було виділені кошти на меліорацію нижньої частини колишнього ярмаркового майдану, який під час весняної повені щороку затоплювався (трасування колишньої стариці Остра). В цій частині парку було викопано кільцеподібну у плані водойму, яка функціонує за первісним призначенням й до сьогодні.

З рекреаційною метою упродовж наступних більш, ніж 100 років використовувалася, здебільшого, верхня частина парку, позаяк, попри меліорування, все одно нижня часто затоплювалася під час весняного паводку. Миколаївський парку дореволюційного часу був основним місцем відпочинку ніжинців, місцем проведення багатьох масових заходів. Наприклад, щотижня на вихідних у теплу частину року тут грав духовий оркестр.

Від колишнього Першого ярмаркового майдану до території Миколаївського парку не потрапила лише най північніша частина, де на той час було зведено кілька приватних будинків, а також розпочалося спорудження двоповерхового будинку майбутнього Ніжинського ремісничого училища А.Ф. Кушакевича (сучасний центральний сегмент (закритий новими зовнішніми стінами) головного корпусу ВП НУБіП «Ніжинський агротехнічний інститут»), відкритого в 1896 р.

У 1906 р. поруч дещо південніше від будівлі Ніжинського ремісничого училища – у північній частині Миколаївського парку за ініціативи відомого ніжинського культурно-освітнього діяча Ф.Д. Проценка на кошти з міського бюджету було збудовано дерев’яний літній театр (він не опалювався, відтак функціонував лише упродовж літніх і частково весняних і осінніх місяців). На сцені цього театру виступали як місцеві аматорські групи (зокрема, Ніжинського народного театру та Ніжинської драматичної студії – обидва створені й керувалися М. Заньковецькою)), так і гастролювали інші (зокрема, російський хор І. Архангельського). Так, різного часу тут виступали М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, А. Бучма, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський й інші. Також театр часто використовувався для різного роду міських урочистостей – і російською імперською, і радянською, і нацистською владою. Під час організації якраз одного з таких заходів у 1942 р. театр було знищено вибухівкою під час невдалої диверсії проти нацистського командування Ніжина радянськими підпільниками.

Сучасну назву дореволюційний Миколаївський парк отримав у 1921 р., коли за рішенням радянської міської влади йому було присвоєно ім’я Тараса Григоровича Шевченка (тоді ж вул. Київська, вздовж якої розташований парк, також була перейменована на вул. Шевченка; з іншого боку на півколом парк оперезувала однорядна забудова дореволюційної Богдано-Хмельницької площі, які відтепер перетворилася на вул. Богдана Хмельницького).

У повоєнний час парк ім. Т.Г. Шевченка (або за більш уживаною побутовою назвою Шевченківський парк) упродовж 1950–1960-х років було реконструйовано: оновлено насадження, протрасовані нові доріжки, відремонтовано існуючі, всі доріжки верхньої частини парку отримали тверде покриття, замінено огорожу, встановлено на півциркульну, увігнуту всередину парку вхідну браму у вигляді 6-секційної аркади з колонами. З’явилися об’єкти рекреаційної інфраструктури: Літній театр закритого типу з глядацькою залою просто неба (т.зв. Літня естрада), дерев’яний Літній кінотеатр (частково на місці знищеного дерев’яного театру), відкритий майданчик для поціновувачів гри у шахи й шашки, кафе й атракціони для дітей і дорослих. Композиційною домінантою парку кінця 1940-х – середини 1980-х років була скульптурна композиція, розташована на призматичній двохметрової висоти базі на перетині центральній алеї й алеї від кафе до літнього кінотеатру (на пів шляху від центрального входу до літнього театру). Спершу вона представляла собою скульптурне зображення В.І. Ульянова (Леніна) та Й.В. Джугашвілі (Сталіна), які сиділи упівоберта один до одного на лавці; після засудження культу особи Й. Сталіна у середині 1953 р. його скульптуру замінили на скульптурну групу з трьох школярів-піонерів. Станом на середину 1980-х років дана скульптурна композиція технічно потребувала капітального ремонту, й через його відсутність набула аварійного стану й була знесена. На її місці на початку 1990-х років було розташовано фонтан, який існує до сьогодні.

Упродовж 1970–1980-х років на території Шевченківського парку було здудовано ще кілька об’єктів рекреаційної інфраструктури, зокрема, кафе «Берізка» (сучасний нічний клуб «Космос») і поруч із ним колесо огляду (розібране в середині 1990-х років), влаштовано танцювальний майданчик просто неба закритого типу, замінено на більш сучасні деякі атракціони. У північно-східній частині нижньої частини парку у 1970-х роках було споруджено спортивний комплекс просто неба закритого типу – волейбольний майданчик, критий і відкритий тенісні корти, майданчик для гри у хокей (зруйнована у середині 1990-х років і перетворена на відкритий ігровий майданчик), а також двоповерхову споруду з адміністративними й побутовими приміщеннями на першому поверсі й шахово-шашечним клубом на другому. Також наприкінці 1980-х років робилася спроба відкрити міні-кінотеатр усередині подарованого місту ніжинським авіазагоном і встановленим між танцювальним майданчиком і меліоративною водоймою (у нижній частині парку) літака Ту-104. Цей проєкт залишився нереалізованим – уже встановлений у парку літак постійно нівечили вандали, рештки у середині 1990-х років зникли (ймовірно, були вкрадені для продажу на брухт). Тоді ж, у другій половині 1990-х років було розібрано Літній кінотеатр, який до цього біля 5 років не використовувався.

У середині 1980-х років було розібрано вхідну аркаду парку й замінено на призматичну стелу, розташовану праворуч від центрального входу, вхід у парк став необмеженим протягом усієї доби (до цього на ніч усі входи до парку закривалися й парк перебував під охороною). Протягом першої половини 1990-х років було замінено повоєнну дерев’яну огорожу на об’ємну зварену з металевого профілю, встановлену на кам’яному фундаменті.

З 1992 р. композиційною домінантою парку став пам’ятник Т.Г. Шевченку авторства О. Скоблікова, установлений цього року на центральній алеї (неподалік від центрального входу з боку вул. Тараса Шевченка). Пам’ятник представляє собою встановлену на півтораметровій гранітній призматичній основі скульптуру Т.Г. Шевченка в молодому віці, який сидить на камені.

Замовити екскурсію м. Ніжином можна за телефонами: 098 4396516 (Геннадій Дудченко), 068 2356984 (Лілія Руденко), 068 3535957 (Сергій Зозуля)
Автор(-и): Зозуля С.Ю.

Місце на карті